Сирена вмикається — і разом із нею вмикається тіло: серце калатає, в животі холоне, думки розбігаються, хочеться постійно оновлювати новини. Особливо важко, коли тривога лунає вночі і після відбою вже не вдається заснути. Це не слабкість і не «нерви». Так нервова система реагує на сигнал небезпеки, який повторюється місяцями.
У цій статті пояснюю як лікар-невролог, що відбувається в організмі під час повітряної тривоги, як допомогти собі прямо в укритті і що робити, щоб реакція на сирену з часом не посилювалася.
Звук сирени — це сигнал, який мозок навчився пов’язувати із загрозою життю. Щойно він лунає, мигдалеподібне тіло вмикає симпатичну частину ВНС (вегетативної нервової системи): викидається адреналін, серце пришвидшується, м’язи напружуються, дихання стає частим. Це видно навіть на об’єктивних даних: у дослідженні, де люди носили смарт-годинники під час ракетних обстрілів, у моменти атак реєструвалися різкі підйоми пульсу, скорочувався сон і зростав час, проведений за екраном телефона (Mofaz et al., Communications Medicine, 2023).
Важливо й те, як людина сприймає загрозу. В українському загальнонаціональному дослідженні рівень посттравматичних симптомів залежав від об’єктивної кількості тривог і вибухів у регіоні, але суб’єктивне відчуття загрози передбачало і посттравматичні симптоми, і порушення сну (Kurapov et al., European Journal of Psychotraumatology, 2024). Тобто стан нервової системи має не менше значення, ніж самі події навколо. І саме на цей стан ми можемо впливати.
Під час тривоги думати складно, тому допомога має бути максимально простою. Рахунок дає увазі опору: замість «а що, як прилетить сюди» мозок зайнятий чітким завданням. Рівний ритм не дає диханню розігнатися, а короткі затримки й паузи не дозволяють вуглекислому газу «вимиватися» з організму, що інакше посилює запаморочення, оніміння пальців і відчуття нестачі повітря. Якщо затримка дається важко, скоротіть її до 2 рахунків. Детальніше про цей механізм — у статтях що робити при панічній атаці і не вистачає повітря.
Тремтіння рук чи ніг під час або після тривоги теж нормальне: так тіло «скидає» мобілізацію, до якої його підготував адреналін. Не намагайтеся його зупинити силою. Коротке напруження і розслаблення м’язів із кроку 4 допомагає цей процес завершити.
Найбільше шкодять тривоги вночі. У дослідженні понад 1300 дорослих під час війни нічні сирени скорочували сон у середньому на 39 хвилин і додавали 34 хвилини нічного неспання. Наступного дня в цих людей були вищими тривога і пригніченість, і саме порушення сну повністю пояснювало цей зв’язок (Nimrodi et al., International Journal of Clinical and Health Psychology, 2026).
Тому крок 5 нашого алгоритму не менш важливий за перші. Після відбою не беріть телефон у ліжко. Зробіть 5 хвилин повільного дихання 5–5: вдих на 5 рахунків, видих на 5, без пауз. Повільне дихання з частотою близько 6 циклів на хвилину посилює вплив блукаючого нерва на серце і підвищує ВСР (варіабельність серцевого ритму) — показник того, наскільки швидко нервова система повертається до спокою (Laborde et al., Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 2022). Як його виконувати, детально описано у статті «Дихання 5–5».
Діти орієнтуються на стан дорослих. Якщо ви дихаєте рівно, дитині легше заспокоїтися. Дихайте разом: рахуйте вголос, можна «надувати повітряну кульку» на видиху або рахувати вдихи на пальцях. Поясніть просто: «Ми в безпечному місці, ми дихаємо разом, і це допомагає».
Повторювані тривоги — це не одноразовий стрес, а місяці постійних сигналів небезпеки. Нервова система поступово «вчиться» реагувати сильніше і швидше: пульс злітає вже від перших звуків сирени, а то й від схожого звуку мотоцикла чи сигналу машини. На мою думку як лікаря, так формуються стійкі патологічні зв’язки в нервовій системі, які потім продукують фонову тривогу навіть у спокійні дні. Детальніше про це — у статті що робити при тривозі.
Тому поради з алгоритму допомагають пережити окрему тривогу, але щоб реакція не накопичувалася, нервову систему потрібно тренувати регулярно, у спокійний час. Регулярні дихальні практики пов’язані зі зниженням стресу й тривоги, хоча ефект помірний і потребує подальших досліджень (Fincham et al., Scientific Reports, 2023).
На такому тренуванні побудована Техніка ментальної релаксації® (ТМР). На першому етапі — ДМК (дихально-медитативний комплекс): діафрагмальне дихання, повільне дихання 5–5 і медитація спостереження за диханням. На другому — Техніка медитації (ТМ), яка допомагає нервовій системі глибше відновлюватися. Ми не аналізуємо пережите і не повертаємося до страшних подій, а відновлюємо здатність нервової системи самостійно повертатися до спокою.
У нашому дослідженні жінок, які пережили воєнний стрес, тривожність знизилася до норми після курсу Техніки медитації (ТМ), а показник ВСР (варіабельності серцевого ритму) SDNN значуще зріс; групи були невеликими, а дослідження нерандомізованим (Matsyshyn et al., Wiadomości Lekarskie, 2025). У військовослужбовців після курсу ТМР (Техніки ментальної релаксації) показники ВСР (варіабельності серцевого ритму) покращилися, тоді як у контрольній групі — ні (Matsyshyn et al., Frontiers in Network Physiology, 2026).
Лікар виключить інші причини симптомів і допоможе скласти план відновлення. На мою думку, основою такого плану має бути регулярна дихальна та медитативна практика, а психотерапія чи, у запущених випадках, тимчасова медикаментозна підтримка — доповненням.
Інші практичні поради зібрані в розділі «Поради».

Техніка ментальної релаксації (ТМР)® — зареєстрована в Україні торговельна марка, свідоцтво № 385008. Власник — В. С. Мацишин. Використання назви без дозволу правовласника заборонено.