Здається, що вдих не «доходить до кінця», хочеться зітхнути ще й ще, а повітря все одно мало. Відчуття нестачі повітря лякає, і це зрозуміло: дихання — найважливіша функція організму. Але за однаковим відчуттям можуть стояти дуже різні причини, і допомога в кожному випадку своя.
У цій статті пояснюю як лікар-невролог, як за кілька секунд зорієнтуватися, що з вами відбувається, і що робити в кожному з випадків.
Медицина описує задишку як суб’єктивне відчуття утрудненого дихання, яке складається з кількох якісно різних відчуттів і виникає через різні механізми (Parshall et al., American Journal of Respiratory and Critical Care Medicine, 2012). На практиці найчастіше трапляються чотири варіанти.
| Причина | Як відчувається | Що допомагає |
|---|---|---|
| Бронхоспазм (астма, ХОЗЛ — хронічне обструктивне захворювання легень) | свист, кашель, важко видихнути, часто вночі або після контакту з алергеном, холодом, димом | інгалятор швидкої дії за планом лікування, видих через стулені губи, нахил уперед |
| Дисфункціональне дихання | «не можу вдихнути на повні груди», часті зітхання і позіхання, частіше в спокої, обстеження легень у нормі | не гнатися за глибоким вдихом, тихе носове дихання, регулярне тренування дихання |
| Панічна атака | раптово, разом зі страхом, серцебиттям, тремтінням | дихання 4–4–4–4, детальніше — у статті що робити при панічній атаці |
| Хвороби серця, легень, крові | задишка при навантаженні, набряки ніг, біль у грудях, слабкість, блідість | тільки обстеження і лікування в лікаря |
Про цей механізм говорять рідко, хоча він дуже показовий. Просвіт бронхів регулює ВНС (вегетативна нервова система). Парасимпатична її частина через блукаючий нерв виділяє ацетилхолін, який діє на мускаринові рецептори і звужує бронхи, посилює виділення слизу. Саме тому при астмі та ХОЗЛ (хронічному обструктивному захворюванні легень) застосовують препарати, що блокують ці рецептори (Gosens & Gross, European Respiratory Journal, 2018).
Вплив блукаючого нерва переважає в спокої та вночі. Тому в людей із чутливими бронхами нестача повітря нерідко з’являється не під час навантаження, а ввечері, у ліжку чи під ранок. У здорових бронхах таке підвищення тонусу зазвичай не відчувається. Відчутним воно стає тоді, коли дихальні шляхи вже надмірно реактивні. Досліджень, які чітко розмежовують цей механізм і дисфункціональне дихання саме в стані спокою, поки мало, тому якщо нестача повітря регулярно з’являється вночі або супроводжується свистом, варто пройти обстеження функції легень.
Дуже часто людина відчуває нестачу повітря, хоча легені й серце здорові, а насичення крові киснем нормальне. У медицині це називають дисфункціональним диханням — порушенням самого дихального патерну без органічної хвороби (Boulding et al., European Respiratory Review, 2016).
Механізм парадоксальний. Людина звикає дихати часто, верхівками легень і з частими зітханнями. Через це вона постійно видихає забагато CO₂ (вуглекислого газу), і його рівень у крові хронічно знижується. Дихальні центри «перебудовуються» на цей низький рівень, а будь-яке його підвищення сприймають як загрозу. З’являється бажання вдихнути глибше, людина зітхає, знову втрачає CO₂ — і коло замикається. Детальніше про роль вуглекислого газу — у статті про CO₂, дихання і тривогу.
Тому головна порада тут звучить незвично: не намагайтеся вдихнути більше. Тихе, повільне носове дихання з подовженим видихом дає дихальним центрам змогу поступово звикнути до нормального рівня CO₂ (вуглекислого газу).
Коли людина сидить з легким нахилом уперед і спирається ліктями, діафрагмі легше працювати, а допоміжні м’язи шиї та плечей розслабляються. Видих через трохи стулені губи створює невеликий опір, який допомагає бронхам залишатися відкритими.
Прохолодний потік повітря на обличчя подразнює рецептори трійчастого нерва і зменшує відчуття задишки. За даними систематичного огляду, такий простий прийом зменшував задишку в 6 з 10 досліджень, хоча доказова база тут поки обмежена (Qian et al., Journal of Pain and Symptom Management, 2019).
Прийоми з алгоритму допомагають у моменті. Але якщо нестача повітря повертається знову і знову, дихальну регуляцію потрібно тренувати. Навіть у людей з астмою дихальні вправи покращували якість життя і зменшували симптоми гіпервентиляції, хоча якість досліджень була від помірної до дуже низької (Santino et al., Cochrane Database of Systematic Reviews, 2020).
На такому тренуванні побудована Техніка ментальної релаксації® (ТМР). На першому етапі — ДМК (дихально-медитативний комплекс): діафрагмальне дихання, повільне дихання 5–5 без пауз і медитація спостереження за диханням. Повільне дихання з частотою близько 6 циклів на хвилину посилює вплив блукаючого нерва на серце і підвищує ВСР (варіабельність серцевого ритму) (Laborde et al., Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 2022). Як його виконувати — у статті «Дихання 5–5».
На другому етапі — Техніка медитації (ТМ), яка допомагає нервовій системі глибше відновлюватися і стабільніше тримати стан спокою. На мою думку як лікаря, саме таке регулярне тренування центрів регуляції є основою стійкого результату, а інші методи можуть його доповнювати. Якщо ж у вас астма чи інша хвороба легень, дихальна практика доповнює лікування, яке призначив лікар, і не замінює його.
Інші практичні поради зібрані в розділі «Поради».

Техніка ментальної релаксації (ТМР)® — зареєстрована в Україні торговельна марка, свідоцтво № 385008. Власник — В. С. Мацишин. Використання назви без дозволу правовласника заборонено.